Історія лаку для нігтів

Нігті були важливою частиною світу краси протягом століть. Але чи думали ви коли-небудь, як давно з'явилося покриття для нігтів? Сьогодні ми зможемо це дізнатися, адже наша тема – історія лаку для нігтів.

Все почалося в 3200 р. до н. Тоді наші пращури використовували сурму (кохль) - продукт, який вони отримували із потовченого чорного каменю при додаванні вазеліну та масел. Колір їхніх нігтів позначав їхній клас. Чорні нігті вважалися ознакою вищого становища, а зелені нігті - нижчого. Губи воїнів часто підфарбовувалися тим самим матеріалом, щоб відповідати нігтям. Прямо готи первісного ладу. :)

У 3000 р. до н.е. представники китайських династій також стали використовувати колір нігтів як різницю між класами. Представники вищого класу використовували для зміни кольору нігтів бджолиний віск, арабську камедь і яєчні білки, а представники правлячої династії воліли використовувати червоний пігмент. Проте фарбувати нігті  було дозволено не всім. У часи певних династій нижчі класи могли наносити бліді кольори покриття, іноді й цього не дозволялося. А носіння простолюдином кольору нігтів королівської сім'ї каралося смертю.

Стаючи дедалі популярнішим у Китаї, лак для нігтів почав пробиратися крізь терни у високі товариства Близького Сходу, Північної Африки та Індії. Проте найбільшої популярності він набув у Єгипті, де жінки та чоловіки фарбували нігті, щоб продемонструвати свою владу та домінування над тими, хто був менш привілейований. Знаменита і впливова Клеопатра воліла використовувати хну для фарбування нігтів, замість того, щоб наносити її на всю руку в хитромудрих дизайнах, що досі широко поширені й в наші дні. Клеопатра занурювала кожен палець у хну, покриваючи тільки нігтьову пластину, фаворитом правительки був криваво-червоний колір.

Після падіння Римської імперії, покриття для нігтів та багато інших косметичних засобів зникли з популярних споживчих та торгових угод, і повернулися у наше життя лише після настання періоду Ренесансу. Незабаром нові торгові угоди з Європою, Індією та Близьким Сходом поширили моду на забарвлення нігтів у всьому світі. Однак це все ще було обмежено певною кількістю людей, які могли собі це дозволити, та хотіли продемонструвати свою перевагу над іншими.

У 17 столітті представники вищого суспільства почали увічнювати покриття для нігтів у своїх картинах та автопортретах. Сьогодні ми все ще можемо бачити приклади робіт, які показують їхніх покровителів із блискучими, прикрашеними нігтями. Оскільки художні роботи стали більш поширеними, популярність почав набирати й лак для нігтів. Незабаром населення робітничого класу теж змогло почати фарбувати нігті.

З часом фарбування нігтів ставало дедалі більш поширеним серед населення США, Італії, Франції та Англії. Йшли століття, манікюр і покриття нігтів ставали дедалі більше простим явищем, і, нарешті, остаточно зміцнили свої позиції у Франції наприкінці 18 століття.

На початку 19 століття зовнішній вигляд нігтів став відігравати величезну роль у повсякденному житті, почали з'являтися перші манікюрні салони. Проте лак для нігтів ще не перетворився на рідку форму. Для наведення «марафету» використовувалися порошки та олії, які втирали в нігті. Потім вони відшліфовувалися, залишаючи м'який рожевий відтінок, або червоний, для найсміливіших клієнток.

Винахід сучасного лаку для нігтів вже був  не за горами. Під час Першої світової війни США захопили німецькі хімічні патенти, що спричинило випуск нітроцелюлози на американський ринок. Потім цей інгредієнт був включений в автомобільну фарбу в 1920-х роках, що надихнуло французького візажиста Мішеля Менара, що працював на той час у компанії Charles Revson, на випуск першого рідкого лаку для нігтів, який по суті був все тією ж автомобільною фарбою, просто перелитою в невелику місткість. Компанія Charles Revson незабаром була перейменована на Revlon, і стала лідером косметичної промисловості, всупереч проблемам із сильними хімічними речовинами, що руйнували нігті їхніх клієнтів.

Цікаво, що першими компаніями, які стали виробляти та продавати лак для нігтів, є бренди, з якими ми зустрічаємось і в наш час: Revlon, MaxFactor, Cutex та Coty. Інші компанії, такі як Glazo, менше на слуху, проте всі вони були основними гравцями у створенні кольорових, непрозорих та металевих покриттів.

Додавання нових пігментів призвело до змін у формулі, і до 1930 з'явилися кремові лаки для нігтів. Зроблені з діоксиду титану та кольорових пігментів, ці лаки насправді було набагато простіше наносити, тому що вони покривали весь ніготь і, таким чином, стали зручнішими для користувача.

З розвитком американського кінематографа в 1940-х роках, на пік популярності злетів червоний лак для нігтів. Цей успіх спонукав такі бренди як Revlon, почати продавати нові кольори лаків відповідно до відтінків помад, які вони виробляли.

Після кінематографа лак для нігтів зайняв вагоме місце на модних подіумах. Але у багатьох дизайнерів постало питання, як підібрати такий колір лаку, який би поєднувався з чисельними змінами нарядів під час показу. Так, в 1976 Джефф Пінк, американський візажист і засновник Orly, створив універсальний французький манікюр. Напевно він і не здогадувався, що і після кількох десятиліть це буде один із найпопулярніших варіантів манікюру.

Лаки для нігтів, як і манікюр у всіх його проявах, продовжили свій хід на олімп слави завдяки індустрії моди та кінематографу. У фільмі «Кримінальне чтиво» 1994 року нігті Уми Турман були пофарбовані в Chanel's Rouge Noir (він же «Vamp»), колір, створений для імітації виду засохлої крові. Відтінок, як і фільм, миттєво став культовою класикою, і досі залишається одним із найпопулярніших продуктів Chanel усіх часів.

Сьогодні, у 2019 році, виробництво лаків для нігтів - це багатомільярдна індустрія, яка лише збільшує свої обороти, пропонуючи нові й нові продукти, а соціальні мережі продовжують стимулювати це зростання. Ми з вами також не залишаємось осторонь, і продовжуємо стежити за всілякими новинками та трендами в блозі за кермом «Пилочка». :) Будьте здорові та красиві!